«Безбар’єрність для усіх»

«Дошкільним закладам необхідно знаходити шляхи, які б забезпечували успішне навчання всіх дітей, включаючи дітей, які мають фізичні чи розумові розлади. Проблема, яка стоїть перед інклюзивною школою, полягає в розробці особистісно-орієнтованих педагогічних методів, які б забезпечили успішне навчання всіх дітей, у тому числі й дітей з розумовими чи фізичними розладами. Основний принцип створення інклюзивної школи полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не дивлячись на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними. Інклюзивні школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання, а також забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, запровадження організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв’язків зі своїми громадами».

(Саламанкська декларація. Програма дій)

Завдання інклюзивної освіти

Реалізації інклюзивної моделі освіти потребує розв’язання низки завдань: 

1. Організувати навчально-виховний процес, який би задовольняв освітні потреби всіх дітей.
2. Розробити систему надання спеціальних освітніх і фахових послуг для дітей з особливими освітніми потребами.
3. Створити позитивний клімат у шкільному середовищі та поза його межами.

Якість навчально-виховного процесу значною мірою визначається тим, наскільки враховуються та реалізуються потенційні можливості навчання й розвитку кожної дитини, її індивідуальні особливості. Якими б не були фізичні чи психічні обмеження, у дитини завжди є резерви для розвитку, використання яких може суттєво поліпшити якість її життя.

Більшість дітей з особливостями психофізичного розвитку може навчатися у загальноосвітніх школах за умови реалізації моделі інклюзивної освіти. Пріоритетними напрямами є сприяння соціальному, емоційному та когнітивному розвиткові кожної дитини з тим, щоб вона відчувала себе неповторним, повноцінним учасником суспільного життя.

Як зазначалось вище, інклюзивна модель освіти охоплює:

• систему освітніх послуг, зокрема: адаптацію навчальної програми та плану, фізичного середовища, методів і форм навчання, використання існуючих в громаді ресурсів, залучення батьків;
• співпрацю з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до потреб дітей;
• створення позитивного клімату у шкільному середовищі.

Складові моделі інклюзивної освіти

• Командний підхід
• Задоволення індивідуальних потреб дітей
• Співпраця з батьками
• Створення сприятливої атмосфери в дитячому колектив.

Командний підхід

Запорукою успішної реалізації моделі інклюзивної освіти є ефективна співпраця вчителів, відповідних фахівців, батьків та учнів. Усі спеціалісти з проблем розвитку дітей є важливими помічниками та партнерами вчителів. 

У школі має бути створена своєрідна мережа підтримки. Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних можливостей та підготовки її до незалежного

Команда – це група людей, у яких є спільна мета, які співпрацюють, щоб досягти більшого, ніж кожен із них здатен досягти самотужки. 

Характерні риси командної роботи з дитиною, яка має  особливі потреби 

• Рішення стосовно методів роботи з дитиною приймаються колективно; члени команди несуть колективну відповідальність за результати. 
• Батьки є рівноправними членами команди. 
• Всі члени команди мають рівний статус і вважаються однаково важливими. 
• Знання та вміння представників різних дисциплін інтегруються під час розробки та реалізації навчального плану роботи з дитиною. 

 Життя в суспільстві 

Задоволення індивідуальних потреб дітей

• розробка індивідуальних навчальних планів, та реалізації завдань визначених в них
• проведення необхідних адаптацій та модифікацій

Індивідуальний навчальний план – формальний документ, який містить детальну інформацію про дитину і послуги, які вона має отримувати. Він розробляється командою педагогів і фахівців та об’єднує їхні зусилля з метою розробки комплексної програми роботи з дитиною і, водночас, визначає, які саме послуги надаватиме кожний фахівець. Батьки є активними учасниками розробки індивідуального навчального плану, оскільки вони знають своїх дітей краще за інших. Індивідуальний навчальний план визначає необхідні адаптації/модифікації та слугує підґрунтям для подальшого планування навчальних занять. Він розробляється та реалізується для кожного учня з особливими освітніми потребами.

Адаптації/модифікації

Щоб досягти успіху та задовольнити різноманітні потреби учнів, зумовлені їхніми здібностями, рівнем розвитку, інтересами та іншими відмінностями, педагогам необхідно змінювати методи навчання, навчальне середовища, матеріали тощо. Ці зміни або пристосування до потреб учнів відбуваються через адаптації або модифікації

Адаптація – змінює характер навчання, не змінюючи зміст або понятійну сутність навчального завдання. 

Модифікації навчання – модифікації змінюють характер навчання, змінюючи зміст або понятійну складність навчального завдання. 

Співпраця з батьками

Сучасна освітня філософія, зорієнтована на особистість дитини, ґрунтується на положенні, що батьки є її першими і головними вчителями. Дедалі більше педагогів з повагою ставляться до навчального процесу, який відбувається вдома, і будують свою роботу з урахуванням інтересів дітей та їхніх родин. Оскільки до загальноосвітніх закладів почали залучати дітей з особливими освітніми потребами, постійна співпраця з їхніми сім’ями має ще більше значення. У процесі навчання таких учнів дуже важливо враховувати інтереси, пріоритети й турботи сімей. Батьки дітей з порушеннями психофізичного розвитку мають працювати в тісному контакті з учителями та іншими фахівцями під час розробки та реалізації навчальних планів, їх адаптації, організації навчального середовища тощо. 

Принципи педагогічної діяльності орієнтованої на інтереси сім’ї

• Визнання того, що сім’я є елементом стабільності в житті дитини, в той час як педагоги можуть весь час змінюватися.
• Ефективне співробітництво педагогів з батьками та іншими фахівцями.
• Регулярний обмін з батьками повною та неупередженою інформацією стосовно їхніх дітей.
• Запровадження в навчальному закладі політики та системи послуг, які забезпечують сім’ям необхідну емоційну та фінансову підтримку.
• Розуміння й урахування потреб дітей під час розробки навчальних та інших програм.
• Заохочення і створення умов для взаємної підтримки батьків.
• Розуміння унікальності кожної сім’ї, повага до різних методів навчання та виховання дітей, що застосовуються батьками.
• Турбота про те, щоб послуги, які надаються родинам, були комплексними, скоординованими, гнучкими, доступними і відповідали потребам кожної родини.

Створення позитивної атмосфери в дитячому середовищі

 У класах (школах), де навчаються учні з різними рівнями розвитку та здібностей, педагоги мають підтримувати один одного у застосуванні найефективніших стратегій навчання. Якщо у школі створено доброзичливу, невимушену атмосферу, якщо тут визнають унікальність кожного (і педагога, і учнів) та підтримують їх, це суттєво підвищує ефективність навчання.

Школа, клас мають стати рідними для учнів та їхніх родин. Батьки почуватимуться спокійніше, якщо будуть також залучені до навчально-виховного процесу. Постійна соціальна взаємодія в різноманітних умовах, за різних обставин, в різних ситуаціях зближує учнів, виробляє емпатію, прихильність один до одного, усвідомлення індивідуальності кожного, відчуття захищеності.

Інклюзивна освіта – цінності

• Це визнання того, що всі діти можуть навчатися;
• Це робота зі всіма дітьми, незалежно від їх віку, національності, мови, походження, особливостей розвитку;
• Це вдосконалення освітніх структур, систем і методик для забезпечення потреб всіх дітей;
• Це частина великої стратегії по створенню інклюзивного суспільства;
• Це динамічний процес, який знаходиться постійно в розвитку.

Інклюзивна освіта базується на таких принципах 

• Цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень.
• Кожна людина здатна відчувати і думати.
• Кожна людина має право на спілкування і на те, щоб бути почутою.
• Адаптація системи до потреб дитини, а не навпаки.
• Справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних взаємостосунків.
• Всі люди потребують підтримки і дружби ровесників.
• Задоволення індивідуальних освітніх потреб кожної дитини.
• Визнання спроможності до навчання кожної дитини та, відповідно, необхідність створення суспільством відповідних для цього умов.
• Залучення батьків до навчального процесу дітей як рівноправних партнерів       та перших вчителів своїх дітей.
• Командний підхід у навчанні та вихованні дітей, що передбачає залучення педагогів, батьків та спеціалістів.
• Складність завдань повинна відповідати здібностям дитини.
• Рівний доступ до навчання у загальноосвітніх закладах та отримання якісної
  освіти кожною дитиною.
• Подолання потенційних бар'єрів в навчанні.

Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями. 

Переваги інклюзивної освіти: 

для дітей з особливими освітніми потребами:

• Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей. 
• Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами. 
• Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально. 
• Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей. 
• У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті. 

для інших дітей:

• Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей. 
• Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них. 
• Діти вчаться співробітництву. 
• Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим. 

для педагогів та фахівців:

• Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів. 
• Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності. 
• Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.